ARL 020 - Робоча інструкція зі шліфування деревини

1 Загальні відомості

Шліфування - це механічний спосіб обробки різних матеріалів зі зняттям шару матеріалу. Під час шліфування абразивні зерна з гострими крайками знімають тонку стружку. При цьому утворюються шорсткі поверхні з тонкими волокнами, які дуже добре вбирають рідини (наприклад, морилки або лак). Шліфування деревини часто є підготовчим етапом під час реставрації, лакування або нанесення лазурі, виготовлення меблів чи вікон, а також під час самостійного ремонту та малярних робіт.

Шліфування важливе, оскільки:

• видаляються нерівності, шорсткі ділянки, залишки клею та фарби
• деревина готується до подальшої обробки поверхні
• притуплюються гострі крайки - це важливо для подальшого нанесення лаку!
• завдяки наданню основі шорсткості забезпечується добра адгезія

Добре відшліфована дерев’яна поверхня - найкраща передумова бездоганного покриття.

2 Шліфувальне обладнання

Деревину та лак можна шліфувати вручну шліфувальним папером або за допомогою шліфувальних машин.

Наші інструкції ґрунтуються на сучасному рівні знань і покликані якнайкраще консультувати покупця/користувача, проте їх слід індивідуально адаптувати до сфери застосування та умов нанесення. Покупець/користувач самостійно й під власну відповідальність визначає придатність і спосіб застосування поставленого продукту, тому для перевірки його придатності рекомендується виготовити пробний зразок. В іншому діють наші Загальні умови продажу. З виходом цієї редакції всі попередні технічні пам’ятки втрачають чинність. Ми залишаємо за собою право змінювати розміри тари, відтінки та доступні ступені блиску.

Типове обладнання: стрічкові шліфувальні машини для дуже великих площ, вібраційні шліфувальні машини для грубого шліфування, ексцентрикові шліфувальні машини для тонкого шліфування та дельташліфувальні машини для кутів, крайок і проміжків. За однакової зернистості результат шліфування на різних машинах може відрізнятися. Вібраційні шліфувальні машини не придатні для шліфування деревини.

Ручні інструменти: шліфувальний брусок (для площин і крайок) та шліфувальна губка (для профілів і криволінійних дерев’яних поверхонь).

Зазвичай інструменти можна оснащувати шліфувальним папером різної зернистості.

3 Шліфувальний папір

Типові абразивні матеріали - корунд, карбід кремнію, нітрид бору, скло та штучний алмаз. Для лаків, фарб і деревини найчастіше використовують карбід кремнію або корунд. Шліфувальні стрічки різних виробників можуть відрізнятися за розміром зерна, попри однакове позначення зернистості.

Залежно від щільності розподілу зерен розрізняють (рис. 1):

• відкрите насипання - для м’яких і смолистих порід деревини
• закрите насипання - для металу та твердих порід деревини

Для шліфування деревини застосовують зернистість від дуже грубої (від 6 до 30) до дрібної (120-240). Номер зернистості відповідає кількості отворів («комірок») сита на один дюйм довжини (= 25,4 мм) для відповідного розміру зерна (16 = 16 отворів на 1 дюйм).

Рис. 1: Будова шліфувального паперу: a) відкрите насипання, b) закрите насипання (з підручника Holztechnik Fachkunde, 24-те видання, видавництво Europa Lehrmittel)

Вибір зернистості:

Зазвичай доцільно виконувати шліфування в кілька етапів із використанням різних абразивів - від грубого попереднього до тонкого фінішного шліфування. Не вибирайте надто грубу зернистість: починайте з найдрібнішої зернистості, яка ще придатна для обробки цієї поверхні.

Якщо пропускати кілька ступенів зернистості, бездоганна поверхня вже не гарантована. Можуть залишитися глибокі подряпини, які стануть помітними лише після нанесення олії або лаку. Ніколи не слід пропускати більше одного ступеня зернистості (рис. 2).

Рис. 2: Профіль поверхні після шліфування

4 Загальні вказівки

• Після шліфування й до нанесення лаку не допускайте повторного забруднення основи.
• Під час шліфування утворюється дрібний пил. Регулярно видаляйте його, щоб він не діяв як небажаний абразив. Крім того, це запобігає надто швидкому забиванню абразиву шліфувальним пилом.
• Якщо абразив затупився, спочатку видаліть із нього пил - можливо, він лише забився. Якщо абразив справді затупився, замініть його, інакше ділянка шліфування стане залощеною.
• Завжди шліфуйте всю площу рівномірно, замість того щоб завершувати шліфування окремих ділянок. Це запобігає утворенню плям, особливо на лакових покриттях.
• Надмірне нагрівання через затуплений шліфувальний папір може призвести навіть до обвуглювання поверхні. У лаках можуть плавитися воскові компоненти - це може погіршити адгезію наступного шару лаку!
• Під час роботи з будь-якою шліфувальною машиною слід захищати очі та руки захисними окулярами й рукавичками. Також слід використовувати протипилову маску.
• За однакової зернистості результат шліфування на різних машинах може відрізнятися.
• Шліфування поперек волокон призводить до непривабливого вигляду поверхні після моріння.

5 Шліфування деревини

Для м’яких порід деревини найчастіше застосовують зернистість 120 або 150, для твердих порід (наприклад, меранті) - 150-180. Тонке шліфування поперек волокон із зернистістю 240 істотно зменшує шорсткість деревини після просочення/лакування. Шліфування деревини має бути не надто тонким, але дуже рівномірним. Чим грубіша поверхня деревини, тим більше морилки/просочувального засобу вона вбирає і тим темнішою стає. Щоб зняти шари деревини або лаку, шліфуйте поперек волокон. Для гарного вигляду поверхні фінішне шліфування виконуйте вздовж волокон.

Шліфування поперек волокон призводить до непривабливого вигляду поверхні. Зазвичай шліфувальним папером обробляють поверхню паралельно поздовжньому напрямку волокон, при цьому тонкі волокна надриваються.

Зволоження деревини губкою після грубого шліфування («змочування водою») дає змогу отримати особливо гладку поверхню: деревні волокна піднімаються, і їх можна видалити під час подальшого шліфування.

Після шліфування необхідно ретельно видалити пил. Шліфувальний пил у порах призводить до надмірного підкреслення пор і плямистості поверхні після нанесення морилки/просочувального засобу.

Особливо важливо використовувати шліфувальний папір із гострим зерном, оскільки затуплений папір не зрізає деревні волокна, а лише притискає їх. Під дією матеріалів на водній основі, як-от просочувального засобу, морилки або лаку, ці волокна знову піднімаються. У найгіршому разі поверхня деревини заполіровується, що призводить до порушення адгезії покриття. Через це зменшується поглинання морилки, а на шпоні, підібраному «в книжку», виникають особливо сильні відмінності кольору (плямистість після моріння).

6 Проміжне шліфування лакового покриття

Для подальшого лакування потрібна рівна й гладка поверхня. Після нанесення ґрунтувального лаку деревні волокна набухають (рис. 3) і піднімаються. Їх необхідно зрізати шліфуванням і перекрити фінішним лаком.

Рис. 3: Набухання волокон

Лаки мають різну твердість:

• Лаки на водній основі: переважно м’які, термопластичні.
• Поліуретанові лаки (PUR): тверді/м’які.
• Поліефірні та поліефірні лаки УФ-затвердіння (UV-PE): тверді.

Рекомендації щодо вибору зернистості абразиву для проміжного шліфування лакового покриття:

Ручне шліфування та шліфування ручними машинами: 220 / 240 / 320

Стрічкове шліфування: 320 / 400